Синдром діабетичної стопи

Пацієнти з синдромом діабетичної стопи та трофічними виразками повинні бути обстежені щодо захворювання артерій нижніх кінцівок у судинного хірурга.

Існує три види СДС:

• нейропатичний – виникає через порушену роботу нервової системи
• ішемічний – розвиток відбувається через структуру великих артерій, що змінилася,
• нейроішемічний – причини виникнення змішані

Основними методами діагностики при цій патології є УЗД артерій нижніх кінцівок та ангіографія артерій нижніх кінцівок або КТ ангіографія.

Основною умовою початку лікування синдрому діабетичної стопи є корекція глікемії (цифр цукру) та підбору адекватної терапії з цукрового діабету лікарем-ендокринологом.

Сучасні методи лікування діабетичної стопи дають змогу зупинити процес розвитку захворювання і навіть повністю вилікувати пацієнта, але тільки в тому випадку, якщо лікування проводиться вчасно. Медикаментозна (консервативне) лікування діабетичної стопи призначається на ранніх стадіях ускладнення. При важких формах розвитку (гангрена) необхідно застосовувати оперативні методи лікування.

Найчастіше реабілітації потребують пацієнти з СДС та трофічними виразками.

Запорукою успішного лікування виразки є повне зняття навантаження ранову поверхню. Ця важлива умова часто не виконується, оскільки больова чутливість ноги знижена, і пацієнт може мати опору на хвору ногу.

 

У результаті все лікування виявляється неефективним. При виразках гомілки необхідно скоротити час перебування у вертикальному положенні, при ранах на тильній поверхні стопи потрібно рідше носити вуличне взуття. Допускається носіння м’якого домашнього взуття.

При виразках на опорній поверхні однієї стопи застосовують розвантажувальні пристрої (іммобілізуюча розвантажувальна пов’язка на гомілку та стопу). Протипоказаннями до носіння такого пристосування є інфекція глибоких тканин та важка ішемія кінцівки.

Не можна забувати, що ортопедичне взуття, яке підходить для профілактики, не застосовується для розвантаження стопи.